Хоча, перший раз завершивши навчання в РЦПТО, одразу знайшла роботу за професією. Попрацювавши кравцем в ательє, перейшла до відомої рівненської фірми «Міс», що спеціалізується на пошитті сумок. Та навіть працюючи там, не припиняла шити одяг у вільний від роботи час. Зрештою дійшла висновку, що пошиття одягу – моє покликання, але для того, щоб займатися цим професійно, мені все ще бракувало досвіду, майстерності, знань. З цієї причини свідомо прийняла рішення звільнитися, для того, щоб ще раз навчатися в РЦПТО на закрійника.

Зараз, після чотирьох місяців навчання, почуваю себе набагато впевненіше і, я б сказала, нахабніше. Вже «зазіхаю» на виготовлення складних речей, хоча ще досі відчуваю брак майстерності. Але навчання на власних помилках – теж навчання. Ми з одногрупницями сміємося, що у буквальному і фігуральному розумінні «поремо дурниці» - спочатку робимо з помилкою, потім розпорюємо зроблене. Зате тепер я оцінила справедливість вимог викладачів до акуратності та дотримання послідовності дій. Навіть планую оформити передплату на журнал «Бурда» - там усі технологічні кроки описані докладно, так що можна навчатися, працюючи. Адже зрозуміла, що дотримуючись технології, можна пошити усе – навіть чохол на носорога. А от якщо поспішити, пропустити якийсь вузол обробки, полінуватися розпрасувати найменший шовчик, можна саму себе покарати. П’ять секунд економії часу виливаються в п’ятдесят хвилин, протягом яких треба усе випорювати і переробляти. Отже: акуратність, занудство, терпіння навіть не ангельське – архангельське – от професійні риси справжнього закрійника.

Після завершення навчання буду працювати у приватного підприємця, який відкриває власний бізнес з пошиття постільної, столової білизни, халатів, жіночої білизни. Приємно, що вже закуплена промислова вишивальна машинка, яку, не сумніваюся, мені вдасться освоїти швидко. З колегами по групі плануємо спілкуватися і надалі. Адже наша група – дуже цікава. Тут кожна слухачка володіє певною технікою рукоділля: в’язання гачком, фріволіте, макраме, вишивання бісером, стрічками. Тому навчання триватиме надалі, будемо працювати, зустрічатися і обмінюватися досвідом. А оскільки я вмію працювати в інтернеті, можливо, згодом, створю сайт, де рівненські майстри хендмейду зможуть розміщувати фото своїх робіт.