Наші кращі слухачі: Чанхітха Дуангкео

Деталі

Створено: Понеділок, 28 жовтня 2013, 11:50

Чанхітха Дуангкео – слухач, який не раз проходив навчання в РЦПТО ДСЗ. Уродженець Лаосу, він ще в далекі дев’яності вирішив залишитися в Україні, отримати громадянство. Його знайомство з навчальним закладом служби зайнятості відбулося, коли після закінчення гідротехнічного факультету Інституту інженерів водного господарства хлопець декілька років не міг знайти роботи.   Тоді, ставши на облік в центрі зайнятості, він отримав пропозицію про перекваліфікацію за професією «монтажник експозицій та художньо-оформлювальних робіт», на яку охоче пристав. Навчання в РЦПТО дуже сподобалося і запам’яталося: ставленням  колективу, викладачів, ефективністю підготовки, великою кількістю практичних занять. Після завершення навчання Дуангкео працював в багатьох місцях – помічником монтажника рекламних конструкцій, продавцем на ринку, кухарем в кондитерському цеху – випікав пиріжки і булки. Саме тоді почав замислюватися про своє покликання, адже готування різних страв завжди йому вдавалося і приносило задоволення. Отже, коли потрапив під скорочення і знову став на облік в центрі зайнятості, не вагався ні хвилини, обираючи навчання за професією «кухар» в Рівненському ЦПТО.

Кео, як його тут називають, навчається вже декілька місяців. За цей час освоїв багато рецептів та технологій, навчився працювати з різним кухонним приладдям і обладнанням. Про досвід навчання каже так:

- Чудово, що в Україні людина може прийти і от так, за рахунок держави отримати ще одну професію. Та ще й в таких прекрасних умовах, які забезпечені в цьому навчальному закладі. В Лаосі, приміром, існують лише комерційні кулінарні курси, досить дорогі. Там слухач усе оплачує сам: послуги викладача, оренду навчальної кухні, щоразу із викладачем ходить на ринок або в супермаркет купувати продукти за власні кошти. От і порахуйте. Зазвичай навчатися можуть або заможні лаосці, або іноземці, яким цікаво опанувати екзотичну кухню. Але аж ніяк не безробітні.

Для мене, коли я опинився в скрутному становищі, ця можливість є критично важливою. Скажу по секрету: я вже зараз шукаю роботу, дуже активно, і деякі кроки зроблені. Ось нещодавно проводив презентацію своїх кухарських навичок в одному з відомих ресторанів Рівного. Звісно, ще треба завершити навчання, але вже зараз я маю змогу заявити про себе, як про майбутнього професійного кухаря. Як слухачеві РЦПТО це легко, а от раніше зі мною навіть не розмовляли б.

Тим більше, в кулінарії я маю перевагу, адже я – лаосець, тобто окрім української, можу готувати страви національної кухні. Отже - маю ширший вибір при працевлаштуванні. Українська кухня смачна, хоча не усі страви подобаються мені особисто. От, наприклад, я вмію готувати борщ, але не дуже розумію таке поєднання продуктів. Можливо тому, що звик до лаоської традиційної кухні – гострої, солоної, пряної. Моя улюблена лаоська їжа називається  «Страва пана» і готується винятково з гострого перцю. Українцеві це може видатися неприйнятним, але якщо я куштую страву і в мене не течуть сльози, ця страва – не смачна (сміється). Проте не уся лаоська кулінарія настільки екстремальна. Я мрію приготувати для своїх колег з групи чудовий лаоський салат з фаршу, арахісу, листя зеленого салату. Він дуже смачний і дуже вишуканий.

В Україні  надзвичайно вдалі м’ясні страви – ковбаси, шинки, крученики, голубці, салати. З того що можна купити на ринку – мисливські ковбаски, дуже смачні. Знайти необхідні продукти – важливо. Я багато експериментую, шукаю рецепти в інтернеті. Ось нещодавно випікав італійську піцу, виявилося, що для її приготування потрібні декілька сортів сиру. А ціни – «кусаються». Тому вдячний навчальному закладу за забезпечення продуктами, за можливість практикувати.

Тут забезпечують усім, проте є один секрет, без якого не станеш кухарем ніколи. Усі страви треба готувати з великою любов’ю, вкладати в них душу, тоді навіть з простих продуктів можна створити шедевр.