Гоща. Стародавнє ремесло: мода на екологічність

Десять вчорашніх безробітних присвятили себе мистецтву лозоплетіння. Хтось в дитинстві бачив, як працює з лозою дід, хтось вирішив змінити професію, а дехто навіть рятувався від інфаркту.

Сьогодні всі вони – випускники курсів Гощанського навчального відділення Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості за професією «виробник художніх виробів з лози». Направлені Гощанським, Корецьким та Ємільчинським (Житомирська обл.) районними ЦЗ, слухачі впродовж 4 місяців здобували теоретичні знання та практичні навички. На іспиті було представлено по декілька їхніх творчих робіт. Подарункові корзинки, пасхальні кошики, сувенірний возик, оригінальний ріжок, чудернацький кіт, фруктові таці, вишукана ваза-капелюх, стільчик, підноси…- унікальні та зроблені з душею вироби випромінювали тепло та сонце. 

Зрозуміти древнє ремесло, навчитися різних технік плетіння та проявити свої творчі здібності впродовж навчання слухачам допомагали досвідчені викладачі. Валентина Голуб, майстер виробничого навчання із 15-річним досвідом викладацької роботи, зауважила, що навчання в спеціалізованих класах ведеться індивідуально, а вироби випускників ні разу не повторюються. Навчальний заклад,- переконана майстер, - дає слухачам надію на працевлаштування. А це дуже важливо.

Як 18-річному, так і 55-річному слухачам до вподоби обране ремесло, кожен з них по-своєму почув та полюбив лозу. Але всі зрозуміли одне: робота з цим деревом приносить не лише велике задоволення, але й вимагає неабиякого терпіння та наполегливості. Готовий виріб проходить напередодні немалий шлях – від заготівлі лози до фарбування. І лише дотримуючись спеціальних вимог, знаючи властивість та враховуючи особливість лози, можна досягти відмінного результату. Майбутні майстри навчилися розрізняти види поліської лози (тичкова, пурпурова, козяча, американська, островиста...- їх майже три десятки!), вивчили техніку підготовки лозин до плетіння ( «обшкурення», вимочування, виварювання, сортування…) та переконалися в універсальності цієї рослини. І хоча подекуди вироби були красномовнішими за своїх авторів, проте кожен майстер прагнув поділитися враженнями.

Олена Яремчук:

-        Мені завжди подобалися плетені підвазонники. Я рада, що тепер і сама зможу їх робити, можливо продаватиму.

Євген Жильчук:

-        Для мене лоза – це гармонія з природою, Ще змалку пам’ятаю плетені кошики та колиску, які були в нашій сім’ї. Вважаю, що у теперішньому світі вкрай важливо зберегти і стародавні ремесла, і здорову атмосферу в побуті . А лоза – найкращий матеріал для цього. Доки людина живе і трудиться, доти лоза служитиме їй. Тоді і хвороби відступатимуть, адже отримуєш цілющу енергетику природи. Завдяки своїм виробам планую поповнювати бюджет пенсіонера. Але спочатку один кошик - на сватання сина, інші – всім онукам у подарунок. Шкода, що навчання триває лише чотири місяці. Хочеться ще більше навчитися!

Віктор Шкляр:

-        До навчання я працював столяром. Відразу зауважу, що плетіння з лози – справа делікатна і вимагає міцних нервів. Бувало, що не міг всидіти, якщо щось не виходило. Дякуючи майстру Валентині Володимирівні, знову сідав за роботу.

                           

                                                          

  Марія Рожкова:

                                              

-        Я більше люблю працювати, аніж розмовляти.Мої вироби – це мій настрій, вони більше скажуть. Перший великий виріб – ваза на підлогу. А на виготовлення кота потратила майже тиждень.Але роботою задоволена. 

Ростислав Басюк:

-        Робота давалася непросто. Дід мій плів з лози, але я не думав, що це важка робота. Зараз, коли навчився першим премудростям, спробую будувати власний бізнес. А дівчата?.. Дівчата трохи згодом!

    Наталія Перець : -  Я впевнилася, що з лози можливо зробити майже все. Окремі деталі потребують особливої фантазії, тоді й виріб буде цікавим. От ріжок. Його і для прикрас можна використати, і для ягід, і для пляшки з вином…А проста ваза може перетворитися на розкішний капелюх!

Світлана Житкевич:

-        Хотілося на Великдень щось для малечі зробити, тому й з’явився дитячий кошик для паски. А у велику корзину можна покласти фрукти.

Михайло Петренко:

-        На навчання я приїхав із Житомирщини. Лозою займаюся давно, але вироби мої були простими – кошики для грибів та картоплі. Хотілося ж робити щось складніше. На курсах поряд із теорією ми проходили і практику, от тоді я максимально зрозумів, як потрібно плести. І інструменти освоїв, їх виявляється набагато більше, аніж один ніж! Моя мрія – робити меблі. Спробував першого стільчика змайструвати. А ще зробив 11 корзинок для пляшок. Вважаю, що майстер повинен мати добрий окомір і хорошу фантазію.

На іспиті були присутні Володимир Псюк, директор Рівненського ЦПТО; Микола Корчевний, завідувач Гощанського навчального відділення; Валентина Голуб, майстер виробничого навчання Гощанського НВ; Володимир Бандура, заступник начальника відділу активної підтримки безробітних; Наталія Тивонюк, позаштатний викладач, методист Гощанського Центру дітей, юнацтва та молоді.

Микола Корчевний відмітив:

-        Мене тішить те, що наші слухачі отримують шанс на додатковий заробіток або ж можуть розпочати власну справу. Процес навчання – безперервний. На мою думку, аби серйозно вивчити ремесло, потрібно не менше двох років. Ми будемо раді консультувати вас і надалі, а ваші вироби - бачити в усіх куточках України і за її межами.

З вітальним словом перед присутніми виступив директор Рівненського ЦПТО

Володимир Псюк:

-       -        Про вашу майстерність красномовно говорять ваші вироби. Дякуємо викладачам та майстрам відділення за добру науку. Особливо приємно відзначити, що через стародавнє ремесло зберігаються унікальні українські традиції. До того ж, мода на справжнє та натуральне ніколи не минає. Сподіваюся, набуті знання дозволять вам розпочати власну справу та передати досвід наступному поколінню.Зичу усім достатку та задоволення від праці!

Завершився іспит церемонією вручення свідоцтв державного зразка.