Історії успіху. Коваль із Мізоча

Наближаємо Перемогу! Працюємо заради Миру!

Зі стін Гощанського навчального відділення Рівненського центру ПТО ДСЗ за роки діяльності вийшла ціла плеяда талановитих ковалів, які роз’їхалися по усій Україні й донині з вдячністю згадують свого наставника – майстра виробничого навчання Сергія Торулю. Серед тих, кому ця щедра на талант людина передавала свої знання і навички є і коваль із смт Мізоч, що у Рівненському районі – Валентин Поліщук.

Трудова біографія юнака розпочалася з «посади» підсобника у бригаді будівельників. Але бігати з тачкою – це не професія, тож в обідню перерву, поки електрозварники відпочивали, Валентин з їх дозволу брав апарат ручного зварювання і вчився працювати. Беручкого до роботи і відповідального юнака зварники примітили і згодом взяли до своєї бригади. За якийсь час він опанував і напівавтоматичне зварювання. Проте заробітки не завжди дають стабільний дохід та й набридло жити по чужих кутках тільки заради заробляння грошей. Хотілося з роботи повертатися додому, у  свою хату, а вихідні проводити у колі сім’ї. Тож коли у службі зайнятості йому сказали, що у Гощанському навчальному відділенні вчать на ковалів ручного кування, він довго не роздумував.

Навчання Валентин Поліщук завершив у 2015 році. Валентин вважає великою удачею, що побував на найбільшому культурно-мистецькому заході Прикарпаття – щорічному Міжнародному фестивалі «Свято ковалів» (м.Івано-Франківськ) та взяв участь у Рівненському фестивалі «Металеве серце України».

У Гощанському навчальному відділенні створено музей, де виставлені вироби слухачів за професією «Виробник художніх виробів з лози» та «Коваль ручного кування». Валентин Поліщук показує дзеркало, у виготовленні якого він брав участь, – воно у вишуканій рамі з квітковими мотивами. Є ще одна спільна робота, але вже алегоричного смислу –  люк з гратами, який символізує агресивну росію, котра намагається підкорити своїй волі світ. Мов паростки із клітки виростають і тягнуться увись прапори незалежних держав.

Увінчується композиція суцільно кованою квіткою, що розцвітає всупереч темряві і неволі. Ця робота у 2014 році демонструвалася на ковальському фестивалі в Івано-Франківську. В арт-галереї ковальства, що знаходиться на території приватного підприємства «Рівнебудпостач», зберігається ще один виріб, виготовлений у кузні Гощанського навчального відділення, – дзеркало в обрамлені качанів кукурудзи, здається ось-ось і листя зашелестить від подиху вітру. Валентин Поліщук пишається, що у цій спільній роботі також є частка і його праці. Місяці  навчання пролетіли дуже швидко, але він встиг заприязнитися з  колегами – Павлом Марченком із Івано-Франківська та Володимиром Пашковцем із Тучина і переконаний, що ця дружба – на довгі роки. Час від часу члени ковальської спільноти, яку згуртував їх наставник Сергій Торуля збираються у Гощі і виготовляють унікальні речі для громади. Наприклад, кілька років тому вони викували герба, який зараз знаходиться на фасаді садиби Ленкевичів-Іпохорських, а цього року  – унікальну люстру та необхідні речі для потреб ЗСУ.

По закінченню курсу Валентин Поліщук одразу став працювати за фахом. У своїй майстерні нині має три зварювальні напівавтомати, механічний молот, свердлильні станки.

– Можна сказати, що з часу державної кваліфікаційної атестації від горна відходив лише на рік, коли 25 лютого 2022 року пішов захищати Батьківщину, – розповідає Валентин. – Із лав ЗСУ звільнився за сімейними обставинами – народилася третя донечка. До війни зі мною працювали хлопці, а зараз працюю сам, бо зменшився попит на ковальські вироби, але маю багато замовлень у напрямку зварювання. Останнє замовлення – зварював для виставки меблів у Рівному з металоконструкцій умовне приміщення для офісу. Час від часу працюю в напрямку ковки – виготовляю хвіртки, лавочки. Так що без роботи не сиджу, маю за що годувати свою велику родину і донатити на армію.

– Не розумію людей, які кажуть, що немає де заробити, бо роботи скрізь – вдосталь, – говорить Валентин Поліщук. – Помилився у молодості із вибором професії? Не біда, у службі зайнятості тобі допоможуть у стислі терміни опанувати новий фах. Вважаєш занизькою запропоновану кимось зарплатню? Відкривай власну справу, ту до якої лежить душа, і заробляй стільки, на скільки вистачить сил і здоров’я. Але не виправдовуй власну лінь і безвідповідальність!

Пропрацювавши майже десять років в обраній професії, герой нашої розповіді жодного дня не пошкодував про свій вибір. Більше того, завжди радий бачити у своїй кузні школярів, яких приводять на екскурсії, бо переконаний, що вибір майбутнього підсвідомо закладається вже у юному віці.

– Крім двох донечок у мене підростає син Тимофій. Нині він ходить до другого класу, але у школі вже сказав вчительці, що, як виросте, буде ковалем – тепла усмішка гріє уста Валентина Миколайовича. – Хто знає, може росте той, хто продовжить мою справу?

  Більше інформації про формування груп та умови навчання – на офіційному сайті   https://www.cpto.rv.ua

Контакти закладу освіти: 0362 68 37 95, ел.пошта cpto@cpto.rv.ua, а також у   Telegram  Instagram  Facebook  YouTube

З питань реєстрації та направлення на професійне навчання звертайтеся до найближчого підрозділу служби зайнятості Рівненської області ,

aбо за телефоном +38096 539 53 59.