СУЧАСНИЙ ПЕДАГОГ– ІНІЦІАТОР І ДИЗАЙНЕР ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Нещодавно 35 педагогів Рівненського центру ПТО ДСЗ взяли участь у проєкті «Автономія в закладах професійної освіти: зміцнення інституцій для задоволення регіональних потреб у робочій силі», який впроваджується EasyBusiness за фінансової підтримки Європейського Союзу, Німеччини, Польщі, Естонії та Данії в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Solidarity Fund PL (SFPL). Вони пройшли низку ефективних і змістовних тренінгів, а сьогодні діляться враженнями, як набуті знання працюють на практиці.

Кор.: Які нові можливості для закладу освіти відкриває автономія як така і, зокрема,  фінансова автономія?

Наталія Бура, директор Рівненського центру ПТО ДСЗ: Автономія закладу освіти, зокрема фінансова, відкриває для нас реальні можливості самостійно й відповідально формувати власну стратегію розвитку з урахуванням потреб регіонального ринку праці. Вона дає змогу гнучко управляти ресурсами, оперативно інвестувати кошти в оновлення матеріально-технічної бази, освітніх програм та підвищення кваліфікації педагогів, а не діяти виключно в межах жорстко регламентованих процедур. Участь наших педагогів у цьому проєкті була надзвичайно своєчасною, адже питання автономії саме зараз переходить із теоретичної в практичну площину управлінських рішень. Проєкт дав нашим педагогічним працівникам цілісне бачення того, як автономія, зокрема фінансова, може працювати в реальних умовах закладу професійної освіти, а не лише на рівні нормативних документів. Набуті знання й інструменти дали змогу по-новому осмислити роль педагогів у розвитку установи — як активних учасників змін, а не виконавців готових рішень. Ці напрацювання стануть складовою стратегії розвитку закладу освіти.Особливо цінним стало поєднання стратегічного мислення з практичними кейсами, що безпосередньо відповідають викликам регіонального ринку праці. Саме тому участь у проєкті, який впроваджує EasyBusiness у межах міжнародної ініціативи Skills4Recovery, стала для нашого колективу потужним професійним імпульсом і міцною основою для подальших управлінських і освітніх змін.

Кор.: Що для вас означає автономія закладу професійної освіти на практиці?

Оксана Зигалова, заступник директора Рівненського центру ПТО ДСЗ з методичної роботи: Для мене автономія – це не про «нам дозволили більше», а про відповідальну свободу. Це коли заклад має право самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність. На практиці це означає, що ми можемо навчати не так, як було зручно колись, а так, як потрібно сьогодні – людям, роботодавцям, регіону.

На практиці це означає – оновлювати освітні програми, враховувати запити роботодавців, давати здобувачам освіти саме ті компетентності, які справді потрібні сьогодні.

Автономія дає простір для розвитку – і для педагогів, і для керівників, і для самого закладу освіти. Вона дозволяє бути гнучкими, сучасними, відкритими для партнерства і нових ідей.

А слухач отримує не формальний документ про освіту, а реальний шанс на працевлаштування за фахом. І, мабуть, найголовніше – автономія змінює мислення. В усіх учасників освітнього процесу є розуміння: для кого і навіщо ми це робимо.

Кор.: Чому тема цифрової автономії стала актуальною саме зараз?

Сергій Зубриюк, викладач: Відверто кажучи, ця тема стала актуальною не завдяки системній освітній політиці, а всупереч їй. Пандемія та війна просто оголили те, що роками ігнорувалося: відсутність цифрової інфраструктури, застарілі методики, залежність від паперових журналів і дошки з крейдою. Педагогів кинули у воду й сказали «плавайте» — хто вижив, той став «цифрово автономним». Водночас ринок EdTech агресивно просуває свої продукти, створюючи ілюзію, що без AR/VR та ШІ неможливо навчати. Насправді автономія часто означає, що викладач сам шукає інструменти, сам їх освоює, сам вирішує технічні проблеми — бо системної підтримки як не було, так і немає.

Кор.: У чому, на вашу думку, головна перевага цифрово автономного педагога для здобувачів освіти?

Сергій Зубриюк, викладач: Перевага парадоксальна: студенти отримують викладача, який не чекає дозволу чи методички «згори», а діє. Такий педагог здатний обійти бюрократичні обмеження, запропонувати сучасні інструменти замість застарілих підручників, адаптувати навчання до реальності, а не до формальних планів. Проте є й зворотний бік: ця «автономія» часто перекладає на викладача відповідальність за системні проблеми. Якість освіти починає залежати від ентузіазму окремих людей, а не від інституційної спроможності. Для студента це лотерея — пощастило з викладачем-новатором чи дістався той, хто «автономно» вирішив нічого не змінювати.

Кор.: Які цифрові інструменти або підходи ви відкрили для себе під час навчання?

Валентина Балацька, викладач: Навчання за програмою «Цифрова автономія педагога» відкрило для мене можливості штучного інтелекту, зокрема ChatGPT та Claude, для миттєвої генерації планів уроків та тестових завдань. Я інтегрувала у свою практику Canva та Gamma для швидкого створення професійних презентацій, що дозволило значно скоротити час на візуальну підготовку матеріалів.

Крім того, я відкрила для себе стратегію мінімалізму інструментів, яка дозволяє фокусуватися на якості контенту, а не на кількості додатків. Особливо цінним стало опанування сервісів для створення інтерактивних робочих аркушів та ментальних карт, що може значно підвищити залученість слухачів у дистанційному форматі. Я також переосмислила підхід до цифрової гігієни та безпеки, навчившись ефективно розмежовувати професійний і особистий онлайн-простір. Також, я прийшла до висновку, що завдяки автоматизації рутинних завдань через хмарні рішення, я отримую більшу впевненість у керуванні власним часом та освітніми ресурсами.

Кор.: Як це вже вплинуло на вашу щоденну роботу викладача?

Наталія Сирочук, викладач: Використання матеріалів теми «Цифрова автономія педагога» сприяє оптимізації щоденної роботи викладача, зменшенню професійного навантаження, підвищенню якості освітнього процесу та формуванню усвідомленого, безпечного й ефективного використання цифрових технологій.

Кор.: На вашу думку, які інструменти або практики, з якими ознайомилися на вебінарі, мають допомогти нашим педагогам уникнути емоційного вигорання? (Кондратюк-Якимець О.В.)

Оксана Кондратюк-Якимець, психолог Центру: Завдяки участі у тренінгу «Професійне зростання та запобігання вигоранню» ми дізнались, що професійне вигорання не виникає раптово – це сигнал про втрату балансу між віддачею й відновленням. Тому перший крок до його запобігання – усвідомити власний стан і дозволити собі зупинитися та переосмислити навантаження. Важливо пам’ятати: бути втомленим – нормально, і турбота про себе є частиною професійної відповідальності, а не слабкістю.

Другий важливий аспект – професійний розвиток як ресурс, а не як тиск. Коли розвиток ґрунтується не на «треба», а на «хочу», він відновлює енергію. Участь у педагогічних спільнотах, стажування, неформальна освіта, обмін досвідом із колегами знижують відчуття ізоляції та повертають сенс і мотивацію.

Третє – підтримка та партнерство. Спільна робота, довіра в колективі, можливість звернутися по допомогу без страху осуду значно зменшують рівень стресу. Саме тому профілактика вигорання має бути не лише особистою справою педагога, а й частиною внутрішньої системи якості освіти закладу.

І,нарешті, маленькі, але регулярні кроки: чітке управління завданнями, визначення пріоритетів, мікропрактики турботи про себе впродовж робочого дня. Ми не змагаємося у витривалості — ми вчимося працювати з повагою до себе й команди. Саме в цьому і є основа професійного довголіття без вигорання.

Кор.: Ви про професійне вигорання знаєте зі свого досвіду чи з літератури?

Валентина Зубік, викладач: Про професійне вигорання я вперше дізналася, звичайно, з літератури. Згодом відчула його й на власному досвіді — особливо в умовах війни. Професійне вигорання є серйозною проблемою, з якою дедалі частіше стикаються педагоги. Постійна емоційна напруга, високий рівень відповідальності, інформаційне перевантаження та брак особистого часу можуть призводити до втрати мотивації, хронічної втоми, дратівливості й навіть депресії.

Щоб уникнути цього стану або вчасно зупинити його розвиток, важливо свідомо дбати про себе. З власного досвіду можу сказати: аби зберегти енергію, емоційний баланс і любов до професії та не «згоріти» на роботі, необхідно чітко встановлювати межі між роботою й особистим життям — не перебувати постійно в «робочому режимі». Варто знаходити час для прогулянок, відвідування вистав, музики, подорожей.

І надзвичайно важливо, коли поруч є колеги й друзі, які завжди прийдуть на допомогу та підтримають у будь-якій ситуації. У мене такі люди є.

Кор.: Чому тема автономії і фінансів нині є важливою для закладу професійної освіти?

Олег Бендюг, заступник директора з начальної частини: Перехід до автономії вимагає від керівників нових фінансових компетенцій, а реформування освіти, обмеження бюджетного фінансування, кризи та вимоги ринку праці створюють ключові виклики. Заклади мають право самостійно приймати рішення щодо фінансових питань. Це дає можливість ефективніше закуповувати все необхідне саме для потреб закладу. Вони мають самостійно забезпечувати стабільну діяльність та розвиток, виконуючи всі фінансові зобов’язання.

Кор.: Як це може позначитися на якості освітніх послуг та матеріальній базі?

Олег Бендюг, заступник директора з начальної частини: Позитивний вплив фінансової автономії та диверсифікації фінансування на якість освітніх послуг та матеріальну базу закладу професійної освіти є значним і прямим. Це – покращення матеріальної бази, оновлення обладнання, використання активів, інвестиції в інфраструктуру. а також підвищення якості освітніх послуг через навчання педагогів та запровадження актуальних програм.

Кор.: Дякую всім учасникам інтерв’ю за змістовну розмову!