Найдефіцитніша професія

dscf5418Фахівці сфери металообробки у нашому регіоні певний час були менш затребуваними, аніж працівники сфери послуг або побутового обслуговування. Принаймні такі висновки можна було зробити, судячи з попиту на перекваліфікацію безробітних на базі РЦПТО. Це й не дивно, адже історично Західна Україна завжди була менш індустріальним регіоном, ніж Східна. Проте діючі підприємства останнім часом усе частіше стикаються із проблемою відновлення кадрів. Причини банальні: радянські фахівці виходять на пенсію, а швидко замінити їх ніким. Чекати кілька років на студента, який навчається  у ПТНЗ, а потім ще «донавчати» його на робочому місці згідні далеко не всі роботодавці. Тому частішають звернення безробітних, які бачать прекрасні перспективи для працевлаштування, але не мають відповідної освіти або документів.

 

Показовим є приклад двох слухачів з нещодавно сформованої групи за професією «токар». Юрій Пастерчук та Сергій Дячина приїхали на навчання з смт Білогір’я Хмельницької області. Спонукало їх те, що на місцевому Ямпільському ремонтному заводі з’явилися декілька вакансій токаря з високою заробітною платнею, повним соціальним пакетом і можливостями подальшого професійного зростання. Тому чоловіки охоче скористалися пропозицією фахівця центру зайнятості пройти навчання в РЦПТО.

Сергій, перед тим, як стати на облік, навіть деякий час стажувався на заводі, тому покладає на працевлаштування великі надії. Поїхав на півроку до Рівного, попри те, що вдома залишилися дружина і маленька дитина: перспективи переважили. Сергій зізнається:

- Токар – найдефіцитніша сьогодні професія. Та ще й високооплачувана. Поки стажувався, зрозумів: якщо стоїть токарний цех – стоїть ресорний, а якщо стоїть ресорний цех  - стоїть увесь завод. Так що від нашої роботи залежить усе. Тому роботодавці токарів цінують і поважають, намагаються не втрачати фахівців.

Це підтвердив і Юрій:

- За освітою я – столяр-паркетник, знаю усі будівельні технології. Але працювати в приватному столярному цеху не хочу. Підприємці ж не бажають приймати на роботу офіційно. Отже, і працівники – безправні. Жодного захисту, а робота – небезпечна. Якщо тобі відріже пальця, чи руку, новий не виросте, а роботодавець за це не відповідає. Інша справа – завод, де є гарантії і соціальний захист. Добре, що друг, який тут навчався раніше, порадив мені їхати саме в РЦПТО. Ми із Сергієм вражені гуртожитком, та й майстерні обладнані дуже гідно. Сподіваюся завершити навчання дійсно класним майстром. 

 

Головне меню


Лічильник відвідувачів

7553539
Сьогодні
Вчора
За тиждень
Попередні
За місяць
Попередній
Всі
1746
3207
4953
7510317
99124
136281
7553539

Ваш IP: 18.97.14.89
На сервері час : 2025-02-18 15:41:00
return_links(3); ?>