Андрагогіка: знання – під діяльність

Брак кваліфікованих кадрів у національній економіці – проблема, яка загострюється із кожним роком. Фахівці старшого покоління, які розпочали кар’єру ще за радянських часів, частково залучені до обслуговування діючих виробничих потужностей, частково – емігрували або змінили професію. Окрім цього, за життя лише поточного покоління технології докорінно змінювалися декілька разів, тому фундаментальна  політехнічна освіта, отримана двадцять-тридцять років тому, не відповідає рівню сучасних технологій та обладнання. Одиниця виміру старіння знань фахівця, прийнята у США – період „напіврозпаду” компетентності, тобто зниження її на 50 % унаслідок появи нової інформації, показує, що за багатьма професіями цей період настає менш ніж через 5 років, тобто стосовно до нашої системи освіти часто раніше, ніж закінчується навчання. Звісно, окремі компанії беруть на себе видатки на перепідготовку та підвищення кваліфікації власних працівників, але ці процеси розрізнені  і націлені на підготовку під вимоги конкретного виробництва, отже не можуть задовольнити усі потреби ринку праці.

У той же час молодь неохоче обирає виробничі спеціальності та професії, вважаючи їх непрестижними, та й реальні потреби ринку докорінно відрізняються від того, що пропонує університетська програма. Роботодавці нарікають на значну відірваність отриманих у класичних закладах освіти знань від реальних вимог до професіонала, порушення основоположного критерію ефективної професійної освіти «знання – під діяльність». Найчастішою є ситуація, коли компанія вимушена виступати у ролі інституту післядипломної освіти для свіжоспеченого випускника, витрачаючи час, кошти та відволікаючи власні ресурси. До того ж, велика кількість високопрофесійних фахівців налаштовані на виїзд за кордон, де їхня діяльність може бути гідно оцінена, що поглиблює проблему, збіднюючи інтелектуальне і професійне середовище всередині країни.

Спеціалісти у сфері HR стверджують, що за таких тенденцій процеси економічного зростання, залучення інвестицій у виробництво, створення нових виробничих потужностей гарантовано «проваляться до кадрової ями». Вирішення проблеми полягає в переході до освіти протягом життя, де базова освіта періодично повинна доповнюватися програмами додаткової освіти й організується не як кінцева, завершена, а лише як основа, фундамент, що доповнюється іншими програмами. Це означає, що випускник навчального закладу окрім отриманих знань у вузькій професії повинен розвинути свої здібності до навчання протягом усього професійного життя, розвинути навички комунікації, адаптивності, самовдосконалення, організаційної й групової ефективності та низку інших якостей.

Європейські країни давно застосовують андрагогічний підхід – комплекс методик з навчання дорослої людини. Доповнення традиційних освітніх технологій цим напрямом має величезне соціальне значення. Адже відомо, що втрата людиною роботи є другим по силі впливу на психіку стресовим фактором після втрати близької людини. І якщо перші місяці безробіття людина намагається активно шукати нове робоче місце, щоб повернутися до звичного соціального контексту, то через півроку в неї зазвичай зникає мотивація до діяльності, виникають утриманські настрої, руйнуються соціальні зв’язки, змінюються норми поведінки, спрощуються та здешевлюються споживацькі запити. Часто перелічені проблеми є наслідком глибокої депресії, яка виникає в разі повторюваних невдалих спроб знайти роботу і призводить до маргіналізації особи. На жаль, якщо подібні зміни відбулися – процеси зворотної соціалізації потребують титанічних зусиль, які виходять далеко за межі простого забезпечення людини робочим місцем. Соціологи твердять, що «бідність заразна», а «соціальні вибухи відбуваються у нетрях», саме тому так важливо запобігати тривалого безробіття і маргіналізації, аніж боротися з їхніми наслідками. Тому принцип освіти протягом життя, відповідальність за власний професійний розвиток, постійне підвищення кваліфікації та рівня компетенцій став нормою цивілізованого світу і впроваджується на усіх щаблях суспільства.

В Україні системно андрагогікою займаються лише навчальні заклади державної служби зайнятості. Двадцятирічний досвід Рівненського ЦПТО в організації андрагогічного навчання дозволяє окреслити його особливості.         Насамперед таке навчання не повинне бути довготривалим, оскільки доросла людина не може дозволити собі надовго залишитися без засобів до існування, присвячуючи увесь час професійному навчанню. Треба також враховувати обов’язки дорослого перед родиною, особливо коли йдеться про навчання у віддалених від домівки пунктах. Звідси логічно випливає вимога до ефективності навчання – максимум практичних знань і навичок у найкоротший термін, інтенсивна курсова підготовка. 

Важливим є рівень матеріально-технічного забезпечення навчального процесу, адже опановувати нові технології або обладнання слід на найсучасніших зразках. Це дає слухачу конкурентну перевагу в очах роботодавця перед рештою представників професії.

Ще однією принциповою вимогою для отримання ефективного результату є постать викладача – це обов’язково повинен бути практикуючий фахівець у своїй галузі, оскільки такий наставник може не лише передати професійні зразки та норми для наслідування, але й звернути увагу слухача на особливості даної професійної позиції в колективі, те, яким чином вона узгоджується із іншими позиціями, навчити працювати як індивідуально, так і в проектах, ввести новачка до фахового середовища, допомогти налагодженню соціальних та професійних контактів. Такий підхід скоріше відповідає тренерській, аніж педагогічній діяльності. Окрім цього, слід враховувати, що андрагог має справу зі сформованими особистостями, людьми, які мають значний життєвий та професійний досвід і можуть бути особистісно сильнішими від нього. Тому процес викладання не може будуватися на односторонній трансляції знань – досвід показує, що найкращим форматом комунікації є доброзичливий діалог і спільна з викладачем або групова робота над професійною проблемою або задачею.

Таким чином, основою змісту освіти стає не логіка наукового пізнання, а професійні завдання. З цієї причини андрагогічна освіта дозволяє здійснити перехід від предметного принципу побудови змісту освіти до створення інтегрованих навчальних курсів, що відображають цілісну картину професійної діяльності.

Змінюється характер самого знання. Головним при відборі змісту освіти стає критерій «знання - під діяльність». В системі дорослої освіти знання починає виступати не тільки у функції побудови картини світу, а й у функції засобів для вирішення конкретних професійних завдань. Однак це аж ніяк не означає, що у андрагогічній освіті зникає фундаментальне знання. Воно, природно, залишається, але починає вибудовуватися за іншими законами: знання - не про запас, а під реальні потреби і проблеми, що виникають у практичній діяльності. Першорядного значення набувають універсальні (методологічні) знання, що дозволяють оцінювати і прогнозувати майбутнє.

Змінюються вимоги до методів і форм організації освіти. Ведучими стають активні індивідуальні та групові (спільні, колективні) форми роботи з навчальним матеріалом.

Змінюються тип діяльності і характер взаємин викладача і слухачів. Слухач стає повноцінним суб'єктом діяльності при вирішенні як навчально - професійних, так і власне професійних завдань, отримуючи при цьому необхідну допомогу від викладача. Класична «школа пам’яті», що дозволяє транслювати відомі зразки та норми від вчителя до учня, звертаючись до досвіду минулих поколінь, доповнюється «школою мислення», спрямованою в майбутнє, школою управління, самоорганізації і проектного підходу.

 У цій статті лише позначені основні проблеми і задачі, із якими стикається сучасна людина протягом професійного життя. Проте навіть цього достатньо, щоб зрозуміти: освіта дорослих – не екзотичний напрям педагогіки, а діяльність, значення і поширення якої буде зростати із кожним роком.