Проблема безробіття є комплексною проблемою. Часто вона зачіпає декілька аспектів життя людини. Це може бути ситуація, коли професія чи спеціальність, здобута раніше, втратила свою актуальність для економіки. Або попит на фахівця є, проте віддалений, коли працевлаштування потребує переїзду до іншого міста чи постійного перебування на заробітках. У будь-якому випадку, доводиться усе починати з нуля – навчатися новій професії, виїздити на чужину або звикати до «кочового» способу життя.
Проте існують приємні виключення, коли роботодавець або замовник послуг та віддалений виконавець можуть співпрацювати цілком ефективно, навіть якщо їх розділяють тисячі кілометрів. Насамперед сказане можна віднести до ІТ – спеціальностей. Звісно, сьогодні важко уявити, що всього за кілька років безліч наших співвітчизників зможуть працювати на китайського, бразильського чи канадського замовника, не виїжджаючи з рідних міст. Але існують тенденції, що явно свідчать на користь саме такого сценарію. Та й у самій Україні попит на ІТ - продукти і послуги постійно зростає, причому працювати можна як в офісі, так і віддаленим способом, у якості фрілансера. Тому у ситуації, коли людина не задоволена своєю роботою, чи взагалі з тих чи інших причин втратила можливість прогодувати родину, цей напрям є реальною альтернативою.
Коваль – одна з найдавніших відомих професій. Без перебільшень можна сказати, що підвалини нашої цивілізації створені руками ковалів. З тих пір як людина навчилася обробляти метал, минули тисячі років. Ремесло коваля з життєво необхідного для кожного селища перетворилося на рідкісне мистецтво. Сучасні ковалі відійшли від виробництва товарів широкого вжитку, попит на їхні вироби формують ті, хто цінує естетичний бік життя.
У наш час коваль повинен суміщати накопичені тисячоліттями традиції із ультрасучасними технологіями, розумітися на дизайні, властивостях матеріалів, уміти комбінувати різні матеріали для створення художнього виробу. Іншими словами – бути всебічно розвиненим фахівцем, що синтезує різні грані різних професій.
Протягом останніх двадцяти років ковальство в Україні переживає справжнє відродження. Із появою середнього класу, заможних людей ковані художні вироби набули надзвичайної популярності, множаться напрями і стилі, школи і гільдії ковальського мистецтва. Українські майстри упевнено увійшли до всесвітнього ковальського братства, їхні вироби представлені в оселях, галереях, на вулицях і площах не тільки в Україні, а й далеко за її межами.
25 липня завершила навчання перша група за напрямом «Створення анімації в середовищі Uniti 3D». Протягом п’ятьох тижнів чотирнадцять слухачів опановували ази роботи із технологією Uniti: анімацію та основи програмування. Усі необхідні консультації у підготовці викладачів, створенні навчальних програм, формулюванні вимог до потенційних працівників ігрової студії надала компанія «Joyrocks», одна з філій якої функціонує у Рівному. Під час навчання фахівці компанії неодноразово проводили для слухачів майстер-класи та мотиваційні зустрічі, метою яких було налаштування майбутніх фахівців на досягнення найвищих результатів.
Викладачі Андрій Литвин та Андрій Тума, йдучи назустріч побажанням слухачів, побудували курс так, щоб в кінці навчання група отримала декілька прототипів комп’ютерних ігор. Для досягнення цієї мети майбутні аніматори розділилися на чотири підгрупи, кожна з яких взялася до розробки власного проекту.
Повідомляємо, що у зв’язку з припиненням експлуатації поштових скриньок в домені @ukrwest.net (даний домен закривається провайдером), з 01.08.2014 року буде змінено електронну адресу Рівненського ЦПТО ДСЗ з cpto@cpto.ukrwest.net на cpto@cpto.rv.ua.
Електронні адреси працівників Рівненського ЦПТО ДСЗ також буде змінено на локальне ім’я користувача (логін) @cpto.rv.ua. Локальні імена користувачів не зміняться.
Виготовлення та ремонт взуття – ремесло, що сягає своїм корінням вглибину століть. Перше взуття з’явилося у Євразії 26-30 тис. років тому і являло собою вироблені шкури тварин, якими обгорталася нога. Устілками такого взуття слугували мох та сіно. Стародавні єгиптяни носили сандалії, виготовлені з пальмового листя та папірусу і прикріплювали їх до ноги тоненькими шкіряними смужками, що були прикрашені яскравими камінцями. Давні греки уміли шити напівчеревики, чобітки на шнурівці, що підкреслювали стрункість ніг та користувалися великою популярністю у тогочасних аристократок та ендроміси – чоботи без носака. Але справжньою революцією в історії взуття стало винайдення греками взуттєвої пари, коли правий і лівий черевики шилися по різних лекалах. З цього моменту професія взуттьовика остаточно оформилася, як окремий вид людської діяльності.