Рівненський ринок праці потребує кваліфікованих продавців

Наближаємо Перемогу! Працюємо заради Миру!

5 жовтня відбулася державна кваліфікаційна атестація слухачів за професією «Продавець продовольчих товарів» у Рівненському центрі ПТО ДСЗ та Костопільському управлінні Рівненської філії Рівненського обласного центру зайнятості.

Протягом майже п’ять місяців 16 слухачок опановували непросту науку бути сучасним продавцем продовольчих товарів. Адже сучасний продавець – це кваліфікований спеціаліст у галузі товарознавства, професійний консультант і помічник покупця. Він досконало знає асортимент товару, виступає посередником між виробниками товарів і покупцями. Здобувачі освіти вивчали товарознавство продовольчих товарів, організацію торговельних процесів, основи роботи на реєстраторах розрахункових операцій, основи бухгалтерського обліку, навчилися працювати на касових апаратах і касових системах.

- Продавцем продовольчих товарів не кожен зможе працювати, – розповідає викладач Рівненського центру ПТО ДСЗ Валентина Миколаївна Зубік. – Не кожен витримає високе психологічне навантаження, бо у цих магазинах постійно великий наплив покупців. Треба вміти відчувати настій покупця, правильно підійти до нього. Крім того, важливо вивчити асортимент товарів, адже він постійно оновлюється і самостійно оновлювати свої знання.

Змінити свій статус із безробітного на підприємця.

Наближаємо Перемогу! Працюємо заради Миру!

Можна сказати, що 4 жовтня для частини слухачів групи «Розпочни власний бізнес: практичні аспекти діяльності» стане поворотним моментом у житті. Саме тоді завершився десятиденний курс навчання для тих, хто бажає розпочати власну справу або розширити вже існуючий бізнес. Під керівництвом сертифікованих викладачів Рівненського центру ПТО ДСЗ семеро здобувачів знань з різних регіонів України написали бізнес-плани для участі у мікрогрантовій програмі «Власна справа».

Бізнес-ідеї наших слухачів – різнопланові і дуже цікаві. Наприклад, жителька Гощанщини Ніна Тарасюк хоче розпочати виробництво ролет. Цим вона планує дуже вдало доповнити бізнес чоловіка, який виготовляє металопластикові вікна. Ірина Терещенко має намір відкрити у Київській області салон-магазин оптики. Тамара Архіпова, котра з Донеччини, хоче відкрити у Рівному кіоск швидкого харчування, спеціалізованого на приготуванні фаст-фудів та курей-гриль. Рівнянка Любов Месь має досвід роботи у нейл-індустрії, тож свої професійні знання скерує на відкриття студії манікюру та педикюру, а донеччанка Інна Близнюк, яка є перукарем, мріє про салон краси. Алла Мельник (Київська область) разом із чоловіком, який має власний барбершоп, планує за грантові кошти роширювати цей бізнес. Ще один рівнянин Юрій Фесюк має задум відкрити станцію дрібного обслуговування автомобілів.

За пів року в Олександрії зроблять з вас кваліфікованого тракториста

Наближаємо Перемогу! Працюємо заради Миру!

Вчорашні безробітні, а нині – робітники ТзОВ «Мізоч-Агропродукт» – Максим Лавринюк та Назарій Семенчук живуть у селі Білашів і щодня доїжджають у Мізоч на роботу. Кажуть, що тим, як тепер складається їхнє життя задоволені: робота – під боком, тим більше така, що не тільки подобається, а й приносить вагому заробітну плату, на яку можна жити, реалізовувати мрії і задуми. До наступної весни, наприклад, юнаки планують купити автомобілі, щоб їздити на роботу «на своїх колесах».

Сільськогосподарське підприємство, де вони нині працюють спеціалізується на вирощуванні зернобобових та олійних культур. І хоч на календарі початок жовтня, у Максима Лавринюка зараз гаряча жнивна пора. Він на комбайні Claas Lexion, обмолочує сою. Каже, що доведені йому завдання виконує, тож на заробітну плату не скаржиться. На запитання, де оволодів навиками роботи на комбайні сучасної генерації відповідає, що в Олександрійському навчальному відділенні Рівненського центру ПТО ДСЗ, де крім традиційних пострадянських тракторів МТЗ-821, ДТ-75 є потужний парк сучасних сільськогосподарських машин – Foton 1254, Dongfeng 244, John Deere 8360 R, комбайн John Deere 2084.

Тракторист у селі – шанований чоловік

Наближаємо Перемогу! Працюємо заради Миру!

Кажуть справедливо, що знання за плечима не носити. В цьому твердо переконаний вчитель трудового навчання, технологій і креслення Костопільського ліцею №1 ім.Т.Г.Шевченка Роман Середа. Маючи за плечима сім років педагогічного стажу, молода людина паралельно вирішила оволодіти фахом тракториста-машиніста сільськогосподарського профілю категорії А1. На питання чому вирішив поєднати інтелектуальну працю з робітничою професією відповідає:

- На життя треба дивитися з реалістичних позицій. Мої батьки все життя працювали на землі, мають у власності три гектари сільськогосподарських паїв, що годують усю родину. У нас на подвір’ї стоять два трактори – ЮМЗ-85 та новий ДТЗ, маємо повну лінійку причіпного інвентаря – плуги, обгортачі, сівалку, картоплесаджалку, обприскувачі, два причепи. Щороку сіємо пшеницю, жито, овес, ячмінь, сою, садимо картоплю. Тож логічно для мене було отримати ще й робітничу професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. Тим більше, враховуючи доступність навчання (підвищення кваліфікації) через центри професійно-технічної освіти державної служби зайнятості.

Коли поважаєш свою мрію

Наближаємо Перемогу! Працюємо заради Миру!

Шлях до омріяної професії у дубровичанки Наталії Місько зайняв досить тривалий час. Як каже сама Наталія Анатоліївна, для мами вона вчилася майже п’ять років, здобуваючи вищу освіту, а для себе – 4,5 місяці. Тож, закінчивши вуз навесні 2005 року, вже восени вона скористалася послугами служби зайнятості, і її направили на навчання за професією кравець 4 розряду на базі Сарненського навчального відділення Рівненського центру ПТО ДСЗ. Адже все своє свідоме життя пані Наталя хотіла шити гарний одяг і не просто шити, як це робить любитель, а професійно. Донині жінка добрим словом згадує майстра виробничого навчання Оксану Федорівну Мороз, яка щедро передавала свої знання і навички допитливій слухачці і називає її своєю другою мамою.

Після завершення навчання Наталія Місько влаштувалася на роботу у Дубровицький центр позашкільної освіти, де працювала керівником гуртка м’якої іграшки. На роботі вчила дітей рукоділлю, шила костюми для виступів вихованців центру, а вдома працювала для душі, моделюючи ошатний одяг для рідних та друзів.